СТРАТЕГІЯ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ ДО 2025 РОКУ. ЧОГО ЧЕКАТИ?
Якщо глянути на представлену цього року стратегію фінансового сектору України на наступні п’ять років, то небанківські фінансові установи, в першу чергу, страхові компанії, є у фокусі її уваги. Виклики, які поставила пандемія перед людством, та, зокрема, українською економікою, тільки посилюватимуть цю увагу.
Попередні п’ять років пройшли під знаком очистки банківського сектору, посилення його стабільності та підготовки до майбутніх криз, наскільки це можливо. В новій стратегії увага переходить до страхових компаній, особливо лайфових, та недержавних пенсійних фондів. Здавалося б, навіщо все це, для чого ставляться такі цілі? Якщо коротко – для зростання загального добробуту суспільства. Існує зв’язок між доступністю та повнотою наявних в країні фінансових послуг та темпами зростання її економіки. Складно розраховувати на високий рівень добробуту, якщо до третини населення живе в населених пунктах, де донедавна можна було розрахуватися лише готівкою. Тому фінансова інклюзія, доступність банківських та небанківських фінансових послуг максимально широкому колу населення є пріоритетом.
Але можливість мати доступ до банківських рахунків та користуватися безготівковими платежами є вкрай важливою, проте недостатньою для повноцінного розвитку вітчизняної фінансової системи. Необхідно мати куди вкладати. Готівка під матрацами – звичний інструмент запозичення для мільйонів українців, хоч і підвладний інфляції. Інший зрозумілий засіб накопичення – банківські депозити – поступово відходитимуть у минуле. Обсяг коштів фізичних осіб у банках зростатиме й надалі в довгостроковій перспективі, однак переважатимуть кошти на вимогу – ті, якими користуються для щоденних розрахунків. Поступово ми переходитимемо до європейських реалій, коли частка строкових депозитів населення в банках є невисокою (від 50% в Польщі до близько 10 % в Бельгії) на фоні низьких відсоткових ставок. Цілком ймовірно, відсоткові ставки за депозитами продовжать знижуватися, в тому числі, у валюті, де банки пропонують до 2% річних. В таких умовах заощадження будуть шукати більш дохідні варіанти. Що зможе запропонувати фінансовий сектор?
Ринок цінних паперів перебуває в своєму зародковому стані, так і не завоювавши прихильність роздрібного інвестора. Винятком є облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), Міністерству фінансів та учасникам ринку вдалося вдихнути життя в цей інструмент. Окрім банків, які історично мали великі портфелі ОВДП на своїх балансах як наслідок докапіталізації їх державою, в державні облігації почали вкладати й небанківські фінансові установи. Так, страхові компанії за п’ять попередніх років збільшили власний портфель ОВДП майже в чотири рази – до 9.6 млрд грн. Слідом за юридичними особами в ринок включилися й фізичні особи, наростивши обсяг своїх інвестицій до 7.9 млрд грн. Не останню роль в популярності державних цінних паперів відіграли податкові стимули – на відміну від відсотків за депозитами, доходи від ОВДП не обкладаються 18% податком на доходи фізичних осіб. Але найбільший приріст показали іноземні інвестори, які за 2019 вклали 108 млрд грн в гривневі ОВДП, попередньо для цього продавши валюту. З огляду на економічну кризу, цього року не доводиться чекати подібного успіху. Але при досягненні співвідношення дохідність/ризики, прийнятного для інвесторів рівня, ми знову побачимо інтерес до українських облігацій.
Окрім державних облігацій, на ринку цінних паперів з’явився чи повернувся ряд емітентів – міських рад та з корпоративного сектору. Попри досить непогані імена в цьому списку, інструментів для інвестування поки що надто мало. Чи зможе вітчизняний ринок цінних паперів значно вирости за ці п’ять років? Так, але навряд чи його розмір забезпечуватиме бажану ліквідність – можливість в будь-який момент продати чи купити необхідний обсяг цінних паперів. Реальною альтернативою стає інвестування закордон. Одним із кроків послаблення валютних обмежень був дозвіл на інвестування закордон до 100 000 євро для фізичних осіб за умови легального походження цих коштів. Для українських юридичних осіб покупка цінних паперів іноземних емітентів, чи українських компаній, але випущених на іноземних ринках, є екзотикою, однак таких транзакцій стає більше. З подальшою інтеграцією вітчизняної фінансової інфраструктури в світову, такі інвестиції матимуть все більший сенс. Можливість торгів українськими ОВДП в міжнародній системі Clearstream значно збільшила привабливість цього інструменту для іноземних інвесторів та дозволила заробити більшу дохідність, не втрачаючи на комісіях. Та й в економічному плані інвестиції в іноземні фондові ринки матимуть сенс у 2020 році. Зараз триває економічна криза, внаслідок чого фінансові активи значно втратили в ціні. Але історія вчить нас, що за кожним циклом падіння йде наступний цикл відновлення та зростання, який добре було би не пропустити.
Незважаючи на велику кількість страхових компаній, які працюють на українському ринку, їхній вклад в економіку країни є недостатній, якщо порівнювати з іншими європейськими країнами. В першу чергу, йдеться про накопичувальне страхування життя – популярний в Європі інструмент для заощаджень. За підсумками 2019 року, обсяг страхових премій зі страхування життя становив лише $0.2 млрд. Навіть в масштабах такої небагатої країни, як Україна, це вкрай мало – 0.12% від ВВП. В стратегії фінансового сектору поставлена ціль збільшити цей показник у понад 6 разів за наступні 5 років, тобто щороку збирати премій на мільярд доларів більше, ніж зараз.
Досягти таких цифр буде відверто важко, але що цьому може посприяти? По-перше, прозорість галузі страхування й очищення її від недобросовісних учасників. Складно завоювати надійну репутацію, якщо на ринку періодично попадаються шахраї. По-друге, потрібно мати куди інвестувати. Якщо набір інструментів для інвестування, який доступний страховим компаніям, розширюється, то їх надійність останнім часом викликає побоювання. Все частіше лунають підбурювання до оголошення «цілющого» дефолту, який нібито повинен дати відповідь на всі економічні проблеми. Але в результаті постраждають інвестори, в тому числі, страхові компанії. Навіть якщо буде прийнято рішення обмежити виплати за зовнішнім боргом, це спровокує втечу капіталу/валюти закордон. Як наслідок – обмеження на валютному ринку й ще більший відтік валюти з країни. В результаті виникає дефіцит цієї самої валюти й курс національної валюти стрімко знецінюється. Через це пройшла не одна країна, яка таким чином знецінила заощадження в національній валюті. Чи можна в таких умовах розраховувати на довгострокові інвестиції? А суттєві накопичення за полісами страхування життя на тривалий період? Питання риторичне.
Ну і третій фактор, який необхідний для нарощування обсягів зібраних страхових премій, – це створення системи гарантування за договорами накопичувального страхування життя, за аналогією з фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Такий механізм мав би значно підвищити привабливість полісів для населення. Але його ефективне запровадження можливе лише у випадку успішної реалізації попередніх двох умов. Прозорий ринок, без недобросовісних учасників, є запорукою того, що решта компаній не платитимуть за наслідки діяльності шахраїв. А по аналогії з ФГВФО, страхові компанії робитимуть періодичні внески до такого фонду. Ну і другий момент – це існування інструментів для інвестування. Для держави нерозумно буде однією рукою оголошувати дефолт і пробачити всім, кому винна, а другою - тут же рятувати страхові компанії та банки, які є її важливими кредиторами.
Пандемія коронавірусу внесла дуже серйозні корективи в економічні плани по всьому світу й оцінити її довгострокові наслідки є нелегким завданням. Але можна очікувати, що люди переосмислять ризики, які загрожують їм та їх рідним та реальність яких ми недооцінювали. Пандемія неодмінно створить попит на захист, в тому числі, й в Україні. Страховим компаніям потрібно бути готовим задовольнити цей попит, запропонувавши відповідні страхові продукти, й бути готовими до викликів майбутнього, будучи острівцем стабільності у бентежному житті.
__________
Автор: Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU
Джерело: Форіншурер
