5-7-9 НЕ ТАКСІ, А УРЯДОВА ПРОГРАМА
Китайська приказка стверджує, що давши людині рибу, її можна нагодувати на цілий день. Давши їй вудочку, можна нагодувати на все життя. Десь такою є логіка урядової програми з компенсації ставок за кредитами для малого та середнього бізнесу – допомогти людині створити чи розвинути власний бізнес, при цьому підтримавши інших створенням робочих місць.
Навіщо це все?
В уяві абсолютної більшості жителів України існує зобов’язання держави подбати про кожного громадянина, забезпечивши певний рівень життя. Хоча до певної міри такий «соціальний контракт» працював у країнах соціалістичного табору, він міг задовольнити лише базові потреби. Капіталістичні країни давно обігнали своїх «червоних» конкурентів, які з початку 1990х майже всі почали розвивати у себе ринкові відносини. Але капіталізм, на наших теренах зруйнований повністю перипетіями ХХ століття, сам себе не збудує. Майже за три десятки років після перетворення УРСР на сучасну демократичну Україну її економіка багато в чому залишається схожою на радянську. Невелика кількість великих та не завжди ефективних заводів дають роботу величезній кількості працівників. Часто – з невисоким рівнем оплати праці, бо навіщо платити більше, якщо в містечку завод – головний роботодавець? (лише трудова міграція українців до Польщі та інших країн останнім часом спричиняє цінову конкуренцію за працівника).
Але це великий бізнес, він дає собі раду. А як бути з малим та середнім бізнесом? Вважаю, що його недостатньо. Кількість зареєстрованих фізичних осіб підприємців велика – майже 1.9 млн на 38 млн жителів на підконтрольній території. Проте часто цей механізм використовується для зменшення обсягу податків. Справжніх же господарів, що займаються власною справою, на превеликий жаль, у нас менше, ніж, наприклад, у Польщі, яку мріємо наздогнати в економічному плані.
Для суспільства незрівнянно краще, коли є робота і є ті, хто її дають чи працюють на себе. Вони не потребують допомоги від держави за рахунок коштів платників податків.
Програма 5-7-9 орієнтована на мікрорівень. Планується видача 50 000 кредитів підприємцям на розширення власної справи. Це в першу магазинчики, перукарні, цехи, які зможуть виробляти більше товару чи надавати більше послуг. А отже мати більший дохід, що критично важливо для однієї з найбідніших країн у Європі. А зможуть вони це зробити за умови, якщо наймуть більше людей. Планується, що програма допоможе створенню 90 000 робочих місць. Ставка за кредитом знижується зі збільшенням додатково найнятих працівників.
Для тих, хто лише робить перші кроки у бізнесі, програма також доступна, але я очікую, що схвалюватимуть заявки на ті ідеї, які вже можна побачити. В такі скоріше повірять, ніж в просто плани, що існують у вигляді таблички в екселі. Зрештою, це не подарунки – банки кредитують ті проекти, де бачать комерційну перспективу.
Навіщо компенсація?
Вартість грошей в Україні є вищою, ніж у розвинених країнах. Середня вартість кредиту в гривні для бізнесу в різні роки коливалася в районі 15-20%, а то й вище. Для висококласних іноземних компаній можливими є ставки до 10%, оскільки здатність повернути кредити практично не піддається сумніву. А от для малих компаній, які часто прогорають у перші роки існування (як в Україні, так і за її межами) вартість кредиту є куди вищою. Тому тут уряд виступає поручителем за малий бізнес і готовий брати на себе частину ризику неповернення кредиту, щоб здешевити його вартість.
Крім того, 5% за кредитом у гривні звучить чудово, але охочих вкласти заощадження на депозит під 3% я не зустрічав, особливо на довгий період. А ставка за кредитом повинна бути більшою за вартість залучених ресурсів, адже банки несуть витрати з видачі та супроводу кредитів, ризик неповернення кредиту та є комерційними установами, а отже розраховують отримати зиск з інвестованого капіталу. Тому в бюджеті передбачено витрати на компенсацію між ринковою ставкою позики та заявленими 5-7-9%.
Чи буде програма ефективною?
Гарантії, що вона принесе бажаний ефект, звичайно, немає. Як і будь-якої програми, яка до того ж уперше запроваджується на загальноукраїнському рівні. Попри небезпідставні нарікання на падіння обсягів кредитування, банки вміють видавати кредити. Це ми побачили на прикладі іншої урядової програми – «теплі кредити», яка сфокусована на підвищенні енергоефективності (заміні вікон, котлів і т п). Програма банкам є цікавою, оскільки є комерційно привабливою, а не «уряд дуже попросив, бо треба». І добровільне приєднання до неї окрім чотирьох держбанків, які були на початку, вже низки комерційних банків цьому яскраве свідчення.
Чи буде досягнута мета зі зростання зайнятості? Тут велике питання. Обсяг кредиту до 1,5 млн грн може бути не таким привабливим, щоб додатково наймати людей (що є умовою участі в програмі) й платити за них податки. Те саме стосується виведення з тіні неофіційно працевлаштованих. Схожа програма з компенсації кредитних ставок на місцевому рівні у Львові отримала вкрай мало реальних заявок. Однією з ключових її вимог була наявність працівників із зарплатою вдвічі вищою за «мінімалку». Для багатьох це було стримуючим фактором, оскільки офіційне працевлаштування потягнуло би за собою видатки більші, ніж вигода від запропонованої програми.
Чи буде розширення бізнесу? Думаю, що так – нові приміщення, устаткування чи навіть ремонти повинні допомогти вітчизняним підприємцям стати трохи більшими. Можливо деякі з них з часом переростуть у великий бізнес, який дасть роботу сотням людей.
_______________
Автор: Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU
Джерело: Vox Ukraine
