Цей сайт використовує файли cookie та інші подібні технології. Ми використовуємо файли cookie для аналізу трафіку та покращення функціональних можливостей нашого сайту. Якщо ви не бажаєте щоб вказані дані опрацьовувались нами, ви завжди можете змінити налаштування cookie у своєму браузері або перестати користуватись цим сайтом. Дізнатись більше можете з нашої Політики Конфіденційності. Продовжуючи використовувати цей сайт ви надаєте згоду на обробку файлів cookie.

Погоджуюсь Закрити сайт
26 листопада 2020

Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU

ЧОМУ ІНВЕСТОРИ ДОПЛАЧУЮТЬ ЗА БОРГ КИТАЮ І ДО ЧОГО ТУТ УКРАЇНА

Інформаційний простір фінансового світу час від часу сколихують новини про те, що та чи інша країна позичила кошти під від'ємну ставку. Ось нещодавно до таких країн приєднався й Китай.

 

В ніч на 18 листопада китайському казначейству вдалося залучити близько 750 млн євро від розміщення п'ятирічних облігацій з відсотковою ставкою «мінус» 0,15%. Проте Україні доводиться позичати під досить високі ставки, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тож пропоную розібратися чому так відбувається.

 

Будь-який кредитор, перш за все, оцінює спроможність позичальника в повному обсязі та своєчасно повернути борг. І якщо при отриманні кредиту це питання переважно вирішується індивідуально, то при розміщенні облігацій чи торгівлі ними рівень ризиків оцінюється вже широким колом інвесторів.

 

Тому на ринку й існують облігації з від'ємними ставками – коли ризики настільки малі, що інвестори навіть готові доплатити, щоб позичити їх тим, від кого отримають свої гроші назад. Однак усе ж набагато більше облігацій розміщується зі ставками вище нуля.

 

Однак і тут є країни-позичальники і з досить високим рівнем довіри як, наприклад, США, а є країни, яким доводиться платити значно вищі ставки за своїми боргами, щоб мати доступ до фінансового ресурсу. Саме спред – різниця між дохідностями, які інвестори прагнуть отримати від різних позичальників, і є такою платою за ресурс. А рівень ставки говорить про рівень довіри до позичальника.

 

Наразі такі спреди для України є доволі широкі. Країні доводиться платити 500-600 б.п. премію до дохідності казначейських зобов'язань США, щоб зацікавити інвесторів віддати перевагу саме Україні та допомогти фінансувати дефіцит бюджету.

 

Наприклад, на момент випуску єврооблігацій у липні 2020 року спред до бенчмарка (у цьому разі доходність еталонних облігацій), яким були 10-річні казначейські зобов’язання, складав 666 б.п. за відсотковою ставкою 7,253% річних. Тепер вони торгуються вже за ставками 6,4-6,5% і зі спредом до бенчмарка 550-560 б.п.

 

Таке «покращення» – не українська заслуга, а збільшення апетиту інвесторів до ризикованих активів. Інвестори шукають можливості компенсувати від'ємні чи низькі ставки за неризиковими активами, і намагаються більше купувати борги країн, що розвиваються, за значно вищими ставками. Серед них є і Україна.

 

Проте наразі Україна зіткнулася з бюджетною кризою та невизначеністю переговорів з МВФ щодо отримання чергового траншу. Крім того, рішення Конституційного суду та кадрові перестанови в НБУ теж не додають позитиву. А за таких умов інвестори вважають, що в країни зберігається великий ризик втрати можливості своєчасно розрахуватися за своїми боргами. Тому хоч спреди звузилися, а доходності знизилися, вони залишаються великими.

 

Інвестори хочуть побачити подальший рух реформ, якісну та продуктивну співпрацю з МВФ, кращу фінансову стійкість. І тоді, хоч це і не буде на від’ємному рівні, але країна має отримати можливість позичати за значно меншими ставками, ніж зараз.

 

_________

 

Автор: Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU

 

Джерело: Мінфін

Iншi новини