НАЦБАНК: БЕЗ ПРАВА НА ПОМИЛКУ
В той час, як медики борються з пандемією, рятуючи життя хворих, країни світу готують економічні заходи, щоб боротися з її наслідками. Розвинені країни оголошують безпрецедентні стимули для своїх економік, джерелом якого є збільшення балансу центрального банку. В народі це називають друком грошей. Чи може НБУ перейняти подібну практику?
Масштаб пандемії вражає, й світ вийде з неї іншим, аніж він був ще пів року тому. Довготривалі наслідки для звичного нам способу життя передбачити складно, але з впевненістю можна сказати, що в цьому році зросте дефіцит бюджету в кожній країні, яку зачепить вірус. Сповільнення ділової активності означатиме зниження обсягів податкових надходжень, адже скорочується діяльність, з якої стягуються податки: люди менше витрачають, компанії мають нижчі прибутки. З іншого боку, зростають видатки — як на безпосередню боротьбу із заразою, так і на підтримку безробітних та бізнесів, щоб ті звільняли менше людей.
Різниця між доходами та видатками різко збільшується та її потрібно чимось покривати, інакше видатки просто фізично не буде чим здійснювати. В схожу ситуацію потрапляють не лише уряди країн, але й сім'ї у випадку втрати чи зменшення доходів через звільнення на роботі. Тоді, щоб пережити важкі часи, доводиться проїдати заощадження або позичати — в друзів, в банку чи ломбарді. Але коли ми говоримо про уряд, то тут мова йде про колосальні суми — у випадку США чи ЄС, лік іде на трильйони доларів. Такий обсяг вкрай складно позичити, тим більше швидко.
Але країна, яка має свою суверенну валюту, дуже суттєво відрізняється від сімейного бюджету. Настільки, що це робить їх порівняння мало релевантним. Звичайно, мова йде про можливість випускати гроші - то є право суверена, де він всіма силами намагається зберегти монополію. А право збирати податки у даній валюті робить папірці та записи в комп’ютері - грішми.
За минулі дванадцять років, що пройшли з часу попередньої кризи, баланс Федеральної резервної системи США (Fed) зріс більш як вшестеро — з $870 млрд до $6 трлн. При чому за кілька тижнів карантину приріст склав одразу $2 трлн. Як це відбувається? Місцевий Нацбанк (Fed) викуповує на ринку облігації, випущені урядом (інколи до них додаються й інші емітенти). Фактично відбувається друк грошей, хоча емісія завжди проходить в безготівковій формі. На фінансовому сленгу цей процес називають QE (Quantitative easing або кількісне пом’якшення).
Це дозволяє уряду здійснювати нові запозичення через випуск нових облігації. За рахунок цього Трамп зможе роздати американцям по $ 1 200, щоб підтримати не тільки їх під час карантину, а й бізнес, адже ці гроші витратять на покупку товарів та послуг, на які за інших умов не було би попиту. Схожа ситуація й в інших розвинених країнах — Японії, Британії та, з певними нюансами, в Єврозоні. Попри таку емісію, рівень цін в цих країнах залишається стабільним. Тому їх прикладу багато хто рекомендує слідувати й українському Нацбанку.
Але є одне «але». Вказані країни є емітентами так званих резервних валют. Долар США раді будуть бачити в найглухішому куточку світу й так чи інакше приймуть його в оплату. А от з гривнею, навіть крупного номіналу, такий трюк може не спрацювати. Країни із слабкою економікою теж, з тих чи інших причин, періодично пробують здійснювати значну емісію, але це як правило закінчується домальовуванням нулів на банкнотах, а не ростом добробуту. Хрестоматійними стали приклади Венесуели чи Зімбабве, де ціни змінювалися декілька разів на день. Вже забулися приклади розореною війною та репараціями Німеччини та післявоєнної Угорщини, де діти гралися пачками з грішми, які нічого не вартували.
А як в нас? Можна виділити два періоди, коли Нацбанк допомагав емісією уряду, й обидва з них виявилися невдалими. Перший — на зорі незалежності, коли інститути державності лише формувалися. Верховна рада тоді приймала рішення виділити кошти усім й побільше. Але через обмежені ресурси це призвело лише до інфляції купоно-карбованця. Але варіант, коли Нацбанк напряму фінансує витрати уряду, є тупиковим й не розглядається всерйоз.
В розпал світової кризи 2008/09, Нацбанк викуповував ОВДП, щоб дати можливість банкам розрахуватися з вкладниками, які штурмували їх відділення. Мінфін докапіталізовував банки, а Нацбанк проводив емісію безготівкової гривні, викуповуючи ці облігації. Далі безготівкова гривня обмінювалася на паперову й через каси опинялася в руках українців, які часто купували за неї валюту. Таким чином портфель ОВДП у власності Нацбанку виріс майже з нуля до 72 млрд грн на кінець першого кварталу 2010 (еквівалент $9.4 млрд). Звичайно, масштаб цін тоді відрізнявся від теперішнього. Але це не було тою емісією, тим QE, про яке ми говоримо тут.
Кількісного пом’якшення офіційно ніколи не оголошували, але, починаючи з 2011 року, Нацбанк регулярно та методично викуповував ОВДП. За 2011−2013 роки портфель НБУ зріс ще на 83 млрд грн ($10 млрд в еквіваленті). Хоча курс весь цей час залишався стабільним, така ситуація породила ще більше дисбалансів, які вдавалося стримувати спалюванням валютних резервів. Коли в 2014/15 роках резерви знизилися до мінімуму, доводилось здійснювати емісію для порятунку вкладників банків та докапіталізовувати Нафтогаз. В цей період портфель Нацбанку зріс ще на 243 млрд грн (еквівалент $17 млрд). Після цього фінансова система значно змінилася. Курс став подібним на плаваючий, абсорбуючи зовнішні шоки. Портфель ОВДП в Нацбанку почав лише скорочуватися, за винятком паніки із націоналізацією Приватбанку. Всього за цей період Нацбанк скоротив портфель облігацій сумарно на 65 млрд грн ($2.5 млрд). Відбувся процес, зворотній до емісії.
Фото: дані НБУ, розрахунки ICU
Чи збільшення портфелю ОВДП у власності НБУ на умовні 10 чи 20 млрд грн суттєво змінить ситуацію з курсом чи інфляцією? В масштабі сьогоднішньої економіки — навряд чи. Чи варто це робити? Не думаю, що варто. За чотири попередні роки вибудувалася певна довіра до української фінансової системи та гривні зокрема. Є розуміння, що курс може не тільки рости, а й знижуватися на тривалому періоді, а Нацбанк не друкує бездумно гроші. Змінивши цю ситуацію, навіть на незначну суму, ця довіра втратиться, тому що важко буде повірити, що вдасться зупинитися й не продовжувати друкувати далі - більше, ніж дозволяють наявні ресурси.
Таким чином можна заради одномоментної вигоди чи полегшення пожертвувати довгостроковою ціллю — стабільністю грошової одиниці. Бо що позитивного в зростанні зарплат, якщо наступна крупна девальвація зменшує їх вдвічі?
Вчителі та телебачення може й мають право на помилку, а от Нацбанк — ні.
________
Автор: Михайло Демків, фінансовий аналітик ICU
Джерело: НВ.Бізнес
