ХТО ФІНАНСУЄ ФІКСОВАНИЙ КУРС ДОЛАРА: ВСЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РЕЗЕРВИ НБУ
Від початку повномасштабної війни Україна живе в умовах фіксованого обмінного курсу. З лютого майже до кінця липня українці — як бізнес, так і громадяни — могли придбавати долар за довоєнним курсом на рівні 29,3 грн за долар. Це попри те, що ринковий попит на валюту почав суттєво перевищувати пропозицію вже з березня. З огляду на це, якби НБУ регулярно не продавав валюту на ринку, то гривні загрожувала би неконтрольована девальвація. Подібна ситуація — регулярне постачання валюти на ринок від НБУ — зберігається і на сьогодні, хоча обсяги інтервенцій і знизилися, порівнючи з травнем-червнем.
За чий кошт цей банкет? Звідки на ринку з’являлася і продовжує з’являтися валюта за фіксованим курсом? Відповідь проста — з резервів НБУ.
Резерви НБУ — не що інше, як валютні кошти держави, а отже, по суті, спільні ресурси усіх громадян. Від імені та в інтересах держави НБУ акумулює та утримує їх на власному рахунку. Назва «резерви» говорить сама за себе — це ресурс, який держава може використовувати у випадку непередбачуваних ситуацій, коли різко змінюються зовнішньоекономічні умови, знижується приплив валюти до країни (або ж різко зростає її відплив) та з’являються значні ризики для стабільності національної валюти. У такому разі центральний банк може закривати надлишковий попит на іноземну валюту, продаючи її з власних рахунків.
У сприятливі періоди макроекономічної стабільності, ще з 2015 року, НБУ поступово накопичував ці резерви. Валюта надходила на рахунки НБУ з двох основних джерел: викуп доларів та євро на міжбанківському валютному ринку та прямі надходження від міжнародних партнерів, будь-то іноземні уряди або ж міжнародні фінансові організації.
Наприкінці 2021 року резерви сягали майже $31 млрд. Це значний рівень, який НБУ вважав достатньо комфортним, з урахуванням розміру економіки, зовнішньоторговельної активності та зовнішньої заборгованості держави та бізнесу.
З початком війни реалізувалися усі можливі економічні ризики, а на валютному ринку протягом тижня сформувалися значні та стійкі дисбаланси. Щоб ці дисбаланси нівелювати, НБУ змушений був розпочати регулярний продаж іноземної валюти з резервів. З початку року чистий продаж валюти вже перевищив $15 млрд, тобто було використано половину ресурсу, який мала держава на початку року.
Водночас резерви НБУ регулярно поповнюються завдяки міжнародній допомозі, навіть якщо отримувачем такої допомоги є Міністерство фінансів. Але ці кошти міністерство тримає на рахунку в НБУ, тому вони вважаються частиною резервів НБУ. Тож, загалом, резерви за січень-серпень знизилися лише на $5,5 млрд.
Міжнародна допомога має подвійний позитивний ефект для держави — вона допомагає як частково профінансувати дефіцит бюджету, так і підтримати резерви НБУ. По суті, НБУ спрямовує отриману від міжнародних партнерів іноземну валюту на міжбанківський ринок і таким чином компенсує її дефіцит.
Тож відповідь на питання «хто фінансує фіксований курс долара та євро» дуже проста — це роблять міжнародні партнери, які поповнюють резерви НБУ, які той, зі свого боку, спрямовує на ринок.
Чи варто розраховувати, що приплив міжнародної допомоги і надалі залишатиметься стійким і достатнім для підтримання фіксованого (а, по суті, пільгового) курсу?
Тут усе залежить від того, якими будуть дисбаланси ринку та потреби в інтервенціях. Дисбаланси різко зросли у травні та червні, і темпи витрачання резервів сягнули таких величин, що міжнародна допомога вже не компенсувала цих втрат. Тому НБУ змушений був провести девальвацію гривні відносно світових валют. З того часу потреба в інтервенціях знизилася. У часі це збіглось зі значним зростанням притоку міжнародної допомоги.
НБУ наразі отримує більше, ніж витрачає. Саме тому у серпні було зафіксовано значне зростання резервів — на $3 млрд — до $25,4 млрд. Помітним буде і зростання резервів у вересні, адже ЄС погодив для України новий транш кредиту загальним обсягом 5 млрд євро.
А у жовтні надійде останній транш допомоги від ЄС у розмірі 3 млрд євро — або у вигляді кредиту, або (що бажаніше) безповоротної допомоги — гранту. Проте, у листопаді та грудні ми, ймовірно, знову спостерігатимемо зниження резервів — вони можуть знову повернутися до рівня $23−24 млрд наприкінці року. Це все ще пристойний рівень, який дає змогу НБУ не допускати значної девальвації гривні.
Тож в умовах війни та фіксованого валютного курсу достатність резервів — це виключно похідна від обсягів міжнародної фінансової допомоги. Власне тому і уряд, і НБУ вже зараз намагаються домовитися про нові гранти та кредити для України у 2023 році. Із урахуванням поточних дисбалансів зовнішніх рахунків можна оцінити, що Україна потребуватиме не менше $20 млрд наступного року для того, щоб НБУ міг компенсувати дефіцит валюти на ринку, а курсові ризики залишалися контрольованими.
Такий обсяг міжнародної допомоги також означатиме, що резерви НБУ наприкінці 2023 року будуть близькими до $20 млрд, тобто залишатимуться на відносно безпечному рівні. Послаблення гривні за таким сценарієм теж буде достатньо помірним — це буде планова корекція курсу з метою усунення зовнішніх дисбалансів, а не вимушена неконтрольована девальвація.
Тож, загалом, завдяки початковому довоєнному запасу міцності та щедрій допомозі наших партнерів, міжнародні золото-валютні резерви НБУ не впадуть нижче критичних рівнів, тож і ситуація на валютному ринку не вийде з-під контролю.
_______
Автор: Віталій Ваврищук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU
Джерело: Мінфін
