ЧИ МОЖНА ПІДВИЩУВАТИ ОБЛІКОВУ СТАВКУ В УМОВАХ ВІЙНИ?
24 лютого економічна політика України різко змінилася у відповідь на повномасштабне вторгнення росії. Неприпустимі раніше речі стали нормою — Нацбанк зафіксував офіційний курс долара до гривні, а також відмовився від перегляду облікової ставки.
Пройшло вже більше трьох місяців, й не доводиться сподіватися на закінчення війни в найближчі два-три тижні. Навпаки, потрібно думати, як змінювати економічну політику, враховуючи перспективу військових дій у найближчі місяці, як мінімум.
Інфляція у квітні досягла 16.4% й становитиме близько 17% у травні. Це суттєво вище поточного рівня ставок у гривні. Найдовші за терміном погашення військові облігації зараз пропонують 11.5% річних. Середня ставка за депозитами в банківській системі терміном 12 місяців не перевищує 8% річних. А з врахуванням податків, які стягуються з відсотків за депозитами, це ще менше — біля шести відсотків. Логіка каже, що в такій ситуації вкрай необхідно підвищувати рівень ставок в економіці, щоб стимулювати заощадження.
Мимохіть пригадується ситуація початку 2015 року, ще до офіційного переходу на інфляційне таргетування. На фоні запеклих боїв за Дебальцеве та падіння резервів до рекордно низького за тривалий період рівня, облікову ставку підняли із 19.5% одразу до 30% річних. Це дозволило тоді стабілізувати курс долара, який котився у прірву, досягавши 40 грн на чорному ринку. Підвищення ставки тоді посприяло стабілізації ситуації, відкинувши курс на позначку 22 грн.
Звичайно, зараз ситуація відрізняється суттєво. Військова загроза в 2022 році суттєво більша за ту, яку росіяни становили сім років тому, але й в економічному плані Україна значно міцніша, ніж була тоді. Передусім обсяг резервів більший в декілька разів, як і непорівняно значнішою є підтримка західних партнерів. Додає впевненості й банківська система, де серед топ установ немає банків-пірамід. Тому підвищення ставки, якщо на нього таки наважаться, буде менш драматичним.
З іншого боку, порада не винаходити велосипед й опиратися на досвід наших західних сусідів, який привів їх до економічного добробуту, сьогодні мало актуальна. Складно знайти країну, на території якої би відбувалася руйнівна війна й яка продовжувала режим інфляційного таргетування. Можливо, в новітній історії Україна — найбільш розвинена країна, на долю якої випало таке лихоліття, тому готових рецептів, як саме поміняти свою економічну політику, немає. Мабуть, що найбільше паралелей можна провести із Югославією тридцятирічної давнини — досить розвинена, європейська держава, що пройшла роки війни. Але в плані монетарної політики то був не найкращий приклад. Вірменія та Азербайджан нещодавно пройшли черговий епізод в протистоянні за Карабах. Але є питання, наскільки той ж Азербайджан дотримуються принципів інфляційного таргетування, та й гаряча фаза війни тривала трохи більше місяця. Безумовно, є приклад Ізраїля, який впорався із високою інфляцією у 80-х роках й успішно таргетує інфляцію сьогодні. Це в умовах, коли сусіди періодично «по-сусідськи» стріляють по ньому ракетами. Але країна сильніша за усіх сусідів разом взятих. Є також приклад Колумбії — однієї із найстабільніших країн регіону, де роками пліч-о-пліч йшло інфляційне таргетування та збройна боротьба із повстанцями із FARC. Теж не порівняти із ворогом, який сьогодні протистоїть Україні. Тому нашій державі потрібно буде створювати прецедент й рухатися тут своїм шляхом.
Повернутися до інфляційного таргетування в один момент неможливо, очевидно, що цей процес буде непростим, й повноцінно його досягти можна буде вже після перемоги. Але підвищення ставки, як і її зниження згодом у майбутньому, буде одним із дуже багатьох кроків на шляху економічного відновлення країни.
______
Автор: Михайло Демків, фінансовий аналітик ICU
Джерело: НВ
