Міжнародні резерви України опустилися нижче порогу в три місяці майбутнього імпорту, до $16,637 млрд. Це ще не привід для паніки, але варто починати хвилюватись. Фінансовий аналітик компанії ICU Михайло Демків пояснює, чому зменшення резервів нервує інвесторів і чим це загрожує Україні.

Як правило, іноземний інвестор, перш ніж відкрити свою справу в іншій країні, приїжджає, детально все вивчає, проводить багато зустрічей, і вже тоді вкладає кошти. Але є й інший тип інвестора – який сидить одразу за кількома моніторами, відслідковуючи динаміку цін на світових ринках, і простим натисканням клавіш на торговому терміналі  купує чи продає фінансові інструменти. В глобалізованому світі для того, щоб інвестувати в Аргентину, Туреччину чи Україну, зовсім не обов’язково їх відвідувати. Торгівля здійснюється в терміналі, а щоби ухвалювати рішення, достатньо аналізувати ключові макроекономічні показники, а обсяг міжнародних резервів – один із ключових індикаторів.

Для інвесторів в облігації важливо бути впевненими, що борг буде повернуто в повній мірі і вчасно. На жаль,  більшість розвиткових країн позичають борг у валютах, які не емітують, наприклад, доларі США. Відповідно, вони залежать від балансу надходження іноземної валюти в їх економіку. Коли підприємства експортують товари чи послуги за кордон, валюта надходить на рахунки вітчизняних компаній. Також збільшують кількість валюти прямі іноземні інвестиції та валютні позики.

З іншого боку, є імпорт, на оплату якого теж потрібна валюта. І, як правило, обсяги імпорту в Україні перевищують експорт, тобто різницю потрібно покривати з інших джерел – позик чи припливу інвестицій. Якщо цього не вистачає, то утворюється дефіцит валюти і в ситуацію може вирішити втрутитись центральний банк країни. У нашому випадку – це НБУ. Продаючи валюту на ринку, Нацбанк не лише задовольняє попит, а й витрачає валютні резерви, які він так важко збирав в нетривалі періоди надлишку валюти.

Країни із незначними міжнародними резервами не можуть протистояти несприятливим ситуаціям, коли спостерігається дефіцит валюти. Протягом певного часу його ще вдається гасити, але резерви закінчуються, і курс національної валюти стрімко падає. Це зменшує купівельну спроможність населення, а отже, скорочує імпорт і вирівнює дисбаланс по надходженню валюти.

Резерви в обсязі три та більше місяці майбутнього імпорту – це той психологічний поріг, нижче якого не варто допускати зниження резервів. Для трейдерів за торговими терміналами та всіх інших економістів це «червоний прапорець» – один із індикаторів, що в країни можуть бути проблеми, валюти не так багато, і з поверненням позики можуть бути труднощі.

Чи є такий ризик зараз в України, зважаючи на зниження резервів до менш ніж 3 місяців майбутнього імпорту? Будучи формально в програмі МВФ, Україна розраховує не лише на черговий транш, а й очікує на кошти інших кредиторів – Світового Банку та ЄС. А от без цієї програми уряду буде дуже складно залучити кошти на ринках та розрахуватись за боргами, виплати за якими припадають на найближчі рік-півтора. А отже, трейдери за екранами торгових терміналів все більше хвилюватимуться перед тим, як купувати облігації не лише України, а й українських компаній, яким для розвитку потрібно залучати кредитний ресурс.

Оригінал статті вийшов 19.10.2018 на VoxUkraine
https://voxukraine.org/uk/connector/psihologichna-mezha-chim-zagrozhuye-same-vam-zmenshennya-valyutnih-rezerviv/