Цикл підвищення ставок в Україні триває вже 9 місяців – з жовтня 2017 року. НБУ, з перервами, підвищив ставку з 12.5% до поточних 17.5%. Що відбувається насправді, і чому Нацбанк змушений підвищувати ставку, розповів Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU. 

З березня ставка перебувала на рівні 17%, а темпи інфляції почали демонструвати впевнене зниження. Так, у червні було зафіксовано 9.9% у річному вираженні й 0% приросту до попереднього місяця. В той же час курс долара до гривні демонстрував завидну стабільність.

Попри, здавалося б, позитивну ситуацію, в Нацбанку бачать загрозу підвищення рівня цін більш високими темпами, ніж очікувалось, для якого є ряд чинників:

Підвищення попиту за рахунок зростання доходів. Середня зарплата по країні за рік зросла на 28% або майже 1,9 тис грн, чому сприяла значна трудова міграція українців. Зіткнувшись із дефіцитом робочої сили, українські підприємства вимушені підвищувати оплату праці. Доходи зростають і за рахунок переказів мігрантів з-за кордону, які становлять приголомшливі для європейської країни 8.4% ВВП. І загальний обсяг цих надходжень лише збільшуватиметься у 2018 та 2019 роках – до 11.6 та 12.2 млрд дол. відповідно. Не варто також забувати про ідею подальшого зростання мінімальної заробітної плати – крок, який може додати електоральні бали у передвиборчий період. Як наслідок – тиск на інфляцію зі сторони попиту.

Підвищення облікової ставки мало досить слабкий ефект для депозитних ставок, але помітно підвищило вартість запозичень для уряду. Таким чином, висока облікова ставка – це ще й запобіжник від надмірних витрат уряду, які могли би сприяти подальшому зростанню інфляції.

Програма МВФ на межі зупинення. Базовий прогноз НБУ передбачає, що Україна в останній момент зуміє знайти компроміс з Міжнародним валютним фондом, чим розблокує не лише наступний транш, але й отримання коштів інших міжнародних кредиторів, таких як ЄС. Міністерство фінансів, схоже, вже готове виходити на міжнародні ринки запозичень, як тільки стане зрозумілою перспектива співпраці із фондом у цьому році. У випадку позитивного вирішення, Україна зможе здійснити майбутні виплати за державним боргом без зниження резервів до рівня, меншого за три місяці майбутнього імпорту.

Однак в Нацбанку й уряді повинні мати, і я переконаний – мають план «Б», на випадок, якщо Україні доведеться проходити складний період без співпраці з фондом. В такому випадку, високі ставки роблять гривневі інструменти більш привабливими на противагу варіанту перекласти кошти у валюту. Тому цей фактор матиме позитивний вплив на курс, дещо зменшуючи попит на валюту. Цілком очевидно, що в цьому плані є і подальше підвищення облікової ставки на випадок шторму на фінансових ринках країни, що опинились без підтримки МВФ. Зрозуміло, що в такій ситуації не доведеться розраховувати на послаблення валютних обмежень, а, цілком ймовірно, очікувати протилежного.

На жаль, ситуація на зовнішніх ринках не є сприятливою для України. Штормить не лише в традиційно проблематичній Аргентині, а й в куди більш стабільній Туреччині, де ставки по локальним цінним паперам в лірі вже досягли 20%. Обачні міжнародні інвестори всерйоз побоюються схожого розвитку подій і в інших країнах, що розвиваються, до яких належить і Україна. Іноземці не поспішають вкладатись в гривневі ОВДП – після буму, який тривав в жовтні 2017-березні 2018, коли загальний обсяг портфелю нерезидентів сягав 14 млрд грн, відчувається певний спад інтересу, а загальний обсяг вкладень скоротився до 10 млрд грн.

На ринку єврооблігацій теж ситуація складається не на нашу користь – ціни на облігації знижуються, що означає більш високу ціну запозичення. Якщо ще рік тому Україна здійснила по-справжньому успішне запозичення, вперше в своїй історії залучивши кошти на 15 років під 7.75%, то сьогодні ціна такого запозичення коливається в районі 9%.

Тому зараз Україна знаходиться на роздоріжжі – заручитись підтримкою МВФ і, можливо, навіть отримати підвищення рейтингу від Moody’s, який хоч і присвоїв нам рейтинг на дві сходинки нижче колег із S&P та Fitch, але на днях вперше за 10 років змінив прогноз розвитку банківської системи на позитивний. Або ж намагатись пройти своїми силами, що, найімовірніше, означатиме залучення коштів на ринку під досить високу ставку.

Цикл підвищення ставок в Україні триває вже 9 місяців – з жовтня 2017 року. НБУ, з перервами, підвищив ставку з 12.5% до поточних 17.5%
Що відбувається насправді, і чому Нацбанк змушений підвищувати ставку, розповів Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU.