Сполучені Штати завершили впровадження нових санкцій проти Росії, Ірану та Північної Кореї.

Ця ініціатива подається як принципово новий крок у руйнації російської економіки. Та чи відповідає ця теза дійсності? Яким насправді буде вплив нових американських санкцій на економіку РФ? 

Все ще слабкі санкції

На мій погляд, нинішній набір посилення санкцій все ще залишається занадто слабким з точки зору серйозного покарання агресивної міжнародної поведінки керівництва РФ.

Наприклад, щодо фінансового сектора мова йде про певне посилення минулих обмежень та санкцій на використання фінансової системи США. Це посилення, наприклад, може обтяжувати фінансові інновації, до яких вдаються росіяни аби показати міжнародній спільноті, що у них справи йдуть чудово.

Прикладами таких фінансових інновацій є складні міжнародні трансакційні схеми, найбільш гучну з яких показово реалізували росіяни під час нещодавньої "приватизації" 19,5% пакету акцій компанії "Роснефть".

Тоді в пику санкціям і на фоні подиву фінансової преси підсанкційний банк ВТБ був учасником міжнародного консорціуму (за участі швейцарської компанії Glencore, катарського суверенного інвестиційного фонду та італійського банку Intesa) з продажу державного пакету акцій, який зрештою опинився у руках неоголошених приватних інвесторів.

На додаток, іншими показовими кроками у пику діючих санкцій є випуски суверенних єврооблігацій урядом РФ, які користуються істотним попитом серед міжнародних інвесторів, але на базі місцевої (російської) фінансової інфраструктури – тобто за участі знову ж таки підсанкційного інвестиційного банку ВТБ Капітал.

Хоча поточні санкції не забороняють американським інвесторам купувати борг уряду РФ та торгувати із ВТБ, самі ці дії з розміщення держборгу серед американських інвесторів представляється владою РФ як слабкість самого режиму санкцій.

Із новим пакетом санкцій є можливість впровадження заборони американським громадянам та фінансовим установам інвестувати у російський суверенний борг, включно з "повним спектром деривативних інструментів" на нього. Така заборона не вводиться автоматично після введення закону в дію – вона може (!) з'явитися після публічного обговорення конгресменами звіту, що буде підготовлений Казначейством США спільно з Державним департаментом та директором національної розвідки.

Це не є кардинально смертельним кроком для економіки РФ – він здатен на короткостроковому проміжку часу створити нову хвилю волатильності як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку суверенних облігацій уряду РФ.

Навпаки,

стратегічний напрямок у розвитку економіки РФ – це використання внутрішньої фінансової системи, тому санкції є лише каталізатором прискорення такого переходу.

Тут слід згадати про історію виникнення ринку єврооблігацій – тобто того, що ми зараз знаємо як міжнародний борговий ринок. Він виник у 1960-х істотно завдяки валютним залишкам у доларах США на рахунках радянської влади в банківській системі США. Один із головних поштовхів до створення цього ринку, що було само  по собі істотною інновацією, це бажання радянської влади уникнути контролю Федеральної резервної системи США і водночас отримання доходу (радянський банк в Лондоні Moscow Narodny Bank, надалі MNB, відіграв там провідну роль. Це вже згодом до цього ринку почали залучатися все більше гравців і він перетворився на повноцінний елемент міжнародної фінансової системи).

Отже, російський фінансовий інжиніринг має добрі традиції до адаптування та знаходження обхідних стежок під тиском зовнішніх обмежень.

В 1960-ті геополітична ситуація була не менш складною – Кубинська криза у 1962 році, вторгнення у Чехословаччину 1968 році. У відповідь американці тоді теж  вдавались до санкцій – вони блокували залишки коштів у доларах США, що були на рахунках лондонського банку MNB, відкритих в американській фінансовій системі.

Це був істотний крок, адже MNB був основним (якщо й не єдиним) розрахунковим банком по торгівлі із Заходом не тільки для СРСР, а й для інших країн соцтабору. Це сьогоднішній еквівалент блокуванню валютних резервів РФ, що розміщені в США.

Тоді радянські фінансисти змогли вийти із складної ситуації не в останню чергу завдяки заграванню із іншими розвинутими країнами, що намагались вгамувати агресивну геополітику через більш активний розвиток економічних зв'язків між Заходом та Сходом.

Цього разу американські санкції обходяться без блокування російських рахунків в фінансовій системі США, але створюють загрозу для суверенного боргу РФ та його похідних (як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках). Як на мене,

більш суворий режим санкцій полягає в комбінації як блокування рахунків, так і заборони на операції із боргом.

Не виключено, що ця нова хвиля санкцій з технічної точки зору буде розглядатись росіянами як завдання до нових інновацій у міжнародній фінансовій системі. Не виключено, що в екстремальній ситуації уряд РФ буде звертатися до фінансових інновацій через азійські фінансові центри, посилюючи співпрацю з Китаєм.

Виглядає так, що міжнародна фінансова система має природну рису – її учасники адаптуються до змін через інновації, особливо, коли на них є попит.

Перші політичні наслідки

Реальність така, що як у короткостроковій, так і в достроковій перспективі санкції (як старі, так і нові) грають на руку політичній верхівці РФ.

У короткостроковій перспективі вони стимулюють більшу згуртованість переважної більшості народу навколо лідера напередодні президентських виборів. А у довгостроковій – дають можливість звалювати на Захід провину за усі негаразди, що падають на плечі громадян, коли економіка неминуче змінюється.

Нагадаю, що в РФ фактично стартувала президентська виборча кампанія. Хоча немає сумніву, хто вкотре отримає крісло президента на наступний термін, але для Кремля наразі задача стоїть зробити з цього показове шоу, що повинно легітимізувати новообраного президента через високу явку виборців та високий рівень голосів, відданих за "лідера".

В російських медіа ще з минулого року обговорюється "стратегія 70/70", яка запроваджена адміністрацією президента РФ - гарантовано мати щонайменше як 70% явки виборців, так і 70% голосів за Путіна.

Передвиборча риторика про Захід, що "діє особливо цинічно", буде працювати на реалізацію цієї стратегії.

Нова модель для економіки РФ

Саме тому ефективність санкцій треба розглядати лише у контексті їх впливу у середньостроковій перспективі. Що вони здатні забезпечити?

Наразі стан економіки РФ є незадовільним як з точки зору громадян (зростання бідності), так і з боку керівництва країни. Але будучи в такій ситуації, уряд РФ досить давно (і дуже ретельно) дотримується ортодоксальних економічних постулатів МВФ та Світового банку.

Наприклад, влада РФ фактично використовує мову МВФ, коли формує та виконує державний бюджет із прицілом на швидке та максимально швидке скорочення дефіциту. У монетарній політиці – те ж саме, в економіці діє режим дійсно плаваючого обмінного курсу, а режим інфляційного таргетування впроваджений та й цього року він успішно досяг мети – 4% інфляції споживчих цін.

Наразі ключова перевага російської економіки– у здатності швидкого опанування контролю над цінами, що для пересічних росіян є ознакою соціальної стабільності. Але вона має й вади.

Нинішня російська економічна модель прогледіла світову фінансову кризу 2008 року й породила проблему нерівності, в тому числі й у розвинутих країнах, не тільки в РФ. Крім того, вона породила внутрішню економічну проблему в економіці РФ у 2012-13 роках, яку вирішили похапцем розв'язувати через складну геополітичну гру зі слоганами "Крымнаш" та "украинский кризис".

Західні аналітики та економічна доктрина за Кудріним говорять, що санкції і далі унеможливлять інвестиції в економіці РФ і, мовляв, це унеможливить прискорення зростання в економіці РФ до бажаних 4%. На мій погляд, цей підхід має свої крайнощі.

Російська економіка й до 2014 року працювала за тією самою доктриною Кудріна, але опинилася в кризовому стані іще задовго до введення санкцій.

Саме тому в наступні 6 років економіка РФ буде намагатися максимально диверсифікутися від нафти та  залежності від іноземних грошей.

Якщо їм це вдасться, західні санкції більш не будуть ключовим фактором, що впливатиме на російську економіку. Якщо ж ні - санкції виправдають своє призначення. 

А головний висновок із санкційної історії - нинішні обмеження  здатні загальмувати технологічний розвиток економіки РФ і її базових галузей. Але одночасно вони дають можливість діючій владі більш спокійно для себе здійснювати зміни в економіці, експлуатуючи ці обмеження на свою користь - принаймні в короткостроковій перспективі.

І від того, чи зможе РФ провести трансформацію своєї економіки, й залежатиме успіх санкцій.