Пенсія як в Європі. Тисяча євро в місяць.
Скільки політиків нам це обіцяло? Багато. Хто з них це виконав? Ніхто.
Чи це насправді можливо? Ні. Навіть в найближчому десятиріччі.
Чому ж ми знову і знову чуємо про це і віримо в нереальне майбутнє?
Тому що мало хто наважується говорити правду. А ті, хто наважуються, отримують таку порцію хейту, що змушені виправдовуватись.
Висловлювання чиновників, що не можна розраховувати на державну пенсію, викликають загальне несприйняття та незадоволення. «Як це так? А де тоді наші гроші?». Простіше казати про надійність солідарної системи. Це заспокоює, бо держава все вирішіть сама.
Середня пенсія в Німеччині складає 1500 євро тоді як в Україні – близько 130 євро. Різниця в десятки разів і десятки років. Де ми звернули не туди і як повернутися на шлях до нормального життя?
Існуюча солідарна система нездатна забезпечити нормальний рівень пенсії, а альтернативних можливостей не створено.
Високій рівень тіньової економіки, а це як неофіційне працевлаштування, так і виплати в конвертах, зменшує рівень надходжень по пенсійного фонду і відповідно збільшує його дефіцит, який компенсується державою з інших джерел. Неможливо отримати високу пенсію, при цьому не сплачуючи податки. Запитайте своїх знайомих, скільки з них отримують офіційно зарплатню, і зрозумієте масштаб проблеми. Демографічні тенденції - зменшення працездатного населення та вимушена міграція ще більше ускладнюють ситуацію.
З іншого боку високий рівень недовіри до фінансових інституцій та низька фінансова грамотність не створює ані можливостей для заощадження, ані суспільної підтримки реформування та запуску накопичувальної системи. То що ж робити?
Повну версію колонки читайте на сайті НВ.
__________
Автор: Григорій Овчаренко, директор з управління активами групи ICU в Україні
