– Найбільш обговорюваною фінансовою новиною залишається відставка голови НБУ. Багато експертів вже налякали обивателів перспективою глибокої девальвації гривні через кадрові перестановки у центробанку. Які, на вашу думку, макроекономічні наслідки матиме зміна керівника Нацбанку?
– Зміна керівника НБУ матиме вплив на економіку, якщо з приходом нового голови зміниться політика регулятора.
Якщо крісло голови Нацбанку отримає кандидат, який перебуває під олігархічним впливом, і політика регулятора буде виражатися в лобізмі інтересів окремих персоналій, то велика ймовірність, що в перспективі року-двох ми можемо прийти до повноцінноїфінансової кризи, сплеску інфляції та втрати доходів і заощаджень громадян.
Якщо ж Нацбанк продовжить концентруватися на забезпеченні цінової та фінансової стабільності, то економіка не помітить кадрових пертурбацій.
Я думаю, що влада віддасть перевагу розвитку подій за другим сценарієм, враховуючи зацікавленість у його реалізації більшої частини суспільства і західних партнерів.
– Україна потроху виходить з карантину. Чи означає це, що ми пройшли дно падіння економіки?
– Я думаю, що так. Дно кризи збіглося з періодом карантину: у квітні, в розпал локдауну, у нас фіксувалося найбільше падіння за всіма макроекономічними показниками.
У травні ми вже бачимо невелике поліпшення. Особливо це проявилося в торгівлі: якщо у квітні цей сектор показав 12-відсоткове падіння в річному вимірі, то вже в травні зріс на 0,6%.
Загалом, за приблизними підрахунками, якщо в квітні ВВП впав на 13%, то вже в травні падіння сповільнилося до 10%.
Червнева статистика повинна бути ще кращою. Адже карантинні обмеження почали знімати тільки наприкінці травня. Тенденція прискорилася минулого місяця. В червні ми бачимо відновлення транспорту, що допомагає поступовому відновленню і в інших галузях.
– Складається враження, що Україна переживає наслідки локдауну не так катастрофічно, як деякі сусіди. Наприклад, та ж Туреччина нещодавно впритул наблизилася до ситуації 2018 року, коли турецька ліра втратила половину вартості за півроку. У червневій доповіді ОЕСР сказано, що цього року російську економіку чекає падіння, якого не було з початку дев'яностих. Чи справді у нас не все так погано і чому?
– Як мінімум, наша економіка переживає цю кризу не гостріше, ніж інші, як це було, скажімо, в кризу 2008-2009 років. Або не так глибоко, як кризу 14-го року.
Причин тому декілька. Перша – специфіка структури української економіки. Вона виявилася вдало пристосованою до особливостей коронакризи: ми маємо досить високу частку у ВВП агросектору «плюс» зростаючий IT-сектор. А це як раз ті сектори, які вийшли переможцями з нинішньої ситуації.
Україна є чистим імпортером енергоресурсів. Значне падіння цін на нафту і газ стало дуже сильним згладжуючим фактором. За нашими прогнозами, цього року скоротиться імпорт енергоносіїв з $13 млрд до $7,5 млрд.
І, нарешті, у структурі нашого національного продукту найбільш постраждалі від кризи галузі займають не такі великі частки, як в інших країнах. Якщо повернутися до прикладу Туреччини, то в її структурі ВВП дуже висока частка туристичних послуг.
Ми ж – чистий споживач таких послуг. Наприклад, минулого року українці витратили на подорожі $9 млрд. А іноземці в Україні – трохи більше $1,5 млрд.
Обмеження закордонних поїздок позитивно позначиться на платіжному балансі.
– Чи можна говорити, що застаріла структура нашої економіки цього разу зіграла для нас в «плюс»?
– У структурі нашої економіки частка послуг значно менша, ніж у розвинених країнах. А нинішня криза – перш за все, криза сфери послуг.
Але не менш важливою є і друга причина, через яку наша економіка зараз не виглядає найбільшим лузером: до кризи ми підійшли без значних макроекономічних дисбалансів.
– Що ви маєте на увазі?
– Наприклад, зовсім інша монетарна політика. На відміну від попередніх років, у нас немає такого девальваційного навісу.
Замість того, щоб боротися з девальваційним тиском, як це відбувається в тій же Туреччині, НБУ має можливість серйозно послаблювати монетарну політику і надавати додаткові стимули для економіки
Те ж саме можна сказати і про фіскальну політику. В останні роки дефіцит нашого бюджету становив близько 2%. Серйозно знизилося співвідношення держборгу до ВВП – з майже 90% у 12-тому році до 50% зараз. І це теж дає можливість для маневру, в тому числі і для збільшення бюджетного дефіциту заради підтримки економіки.
Ну і останнє – на відміну від попередніх криз, банківська система досить стійка. А це дає можливість кредитуватися реальному сектору економіки замість того, щоб витрачати кошти на ресурсну підтримку самих банків.
– Але як раз відсутність повноцінного кредитування і стало багато в чому запорукою стабільності банківської системи: немає кредитування – не нарощуються і ризики неповернень...
– Частково так: оскільки у нас не було такого кредитного буму, як перед глобальною фінансовою кризою, то немає і накопичених дисбалансів. Навпаки, ми зараз починаємо з низького старту: у банків є можливість, є ресурс для кредитування.
– Поки що ми бачимо лише скорочення кредитування. Чи можна його запустити зараз?
– Тут потрібно говорити про те, що низькі відсоткові ставки — важлива, але не єдина умова.Державна програма підтримки малого бізнесу «5,7,9», що так і не запрацювала на повну силу,— найкраще тому підтвердження.
Що ж сталося? У попередні десятиліття Нацбанк дозволяв операції, які призводили до накопичення дисбалансів, високих ризиків. Зараз політика НБУ набагато жорсткіша. Більш консервативними в плані оцінки позичальників стали і самі банки.
Тому, навіть на тлі зниження кредитних ставок, я не очікую буму кредитування найближчі пару років.
Щоб це сталося, реальний сектор повинен підтягуватися до стандартів, які банки висувають до своїх позичальників. А це поступовий процес.
– Яку макроекономічну картину ми побачимо в Україні, якщо світ і нашу країну накриє друга хвиля вірусу?
– Нова хвиля пандемії може бути, і не одна. Але зараз і медична система підготовлена краще, і ми бачимо прориви в дослідженнях вакцини і ліків проти коронавірусу. Тому навряд чи повториться ситуація, яку ми бачили, скажімо, у тій же Італії.
Та й національні економіки вже адаптовані до таких потрясінь набагато краще. Тому уряди інших країн, і України вже не будуть використовувати такі незграбні методи боротьби з пандемією, як тотальний локдаун.
Адаптивний карантин, який без сумніву, буде не таким небезпечним для економіки. Ми в своїх прогнозах поки що припускаємо, що відновлення піде за такою траєкторією: спершу швидкий відскік. Це ми побачили вже наприкінці травня. За результатами червня картинка буде ще яскравішою.
Далі, у 3-4 кварталах, перейдемо до поступового відновлення.
– Чому знизяться темпи відновлення економіки?
– Це пов'язано, по-перше, із зовнішнім попитом, який буде відновлюватися теж поступово. У міру відновлення глобальної економіки для нас будуть погіршуватися умови торгівлі: поступове зростання цін на енергоносії і зниження цін на залізну руду, яка є однією з основних статей експорту України.
По-друге, через зниження доходів населення буде падати внутрішній попит. Безумовно, в уряду є можливість для його стимулювання. Цього року у нас запланований бюджетний дефіцит майже в 300 млрд грн.
За перші 4 місяці він склав лише 24 млрд грн. У травні-червні не було помітно великих бюджетних витрат.
Тому весь фіскальний стимул прийдетьсяякраз на другу половину року. Але це все одно не ті можливості стимулювання, які можуть дозволити собі розвинені країни.
– Є й інша проблема. Розвинені країни планують стимулюючі програми підтримки своїх економік, як мінімум, на дворічну перспективу.
Світ щосили накачує економіку грошима, в тому числі, і прямими виплатами населенню, щоб підтримати кінцеве споживання. Ми ж у цьому сенсі обмежені зобов'язаннями перед МВФ не збільшувати пільги і соцвиплати. Чи є у нас можливість стимулювати економіку, не порушуючи зобов'язання перед Фондом?
– Я б не говорив так категорично, що програма співпраці з МВФ передбачає різке скорочення фіскальних стимулів.
Наступного року ми взяли зобов'язання зберегти бюджетний дефіцит у межах 4-5% ВВП. Так, це значно менше, ніж 7,5% ВВП, обумовлені для бюджету поточного року. Але це фактично удвічі вище, ніж рівень бюджетного дефіциту останніх 3-4 років.
Тож вихід з кризи на основі програми співробітництва з Фондом – це найбільш адекватне рішення.
– Тобто тактика виходу з кризи у нас не буде відрізнятися від решти світу?
– Однаковий загальний підхід: основний стимул припадає на цей рік. Далі уряди, в тому числі й наш, будуть поступово знижувати цей допінг для економік.
– Наскільки критично зараз Україна залежить від допомоги МВФ?
– За останні роки наша економіка серйозно зміцніла. А тому, швидше за все, зможе вижити і без нових траншів.
Але питання в тому, щоб не виживати, а розвиватися. А для цього потрібен кредитний ресурс. Фінансова підтримка МВФ, яка набагато дешевша, ніж ринкові запозичення, точно зайвою не буде.
Крім того, співпраця з МВФ – це своєрідний знак якості для зовнішніх інвесторів, які не особливо довіряють нашій внутрішній економічній експертизі. Тому так важливо залишатися в програмі.
– Якщо вже ми заговорили про особливості нашої економіки, потрібно згадати і ще один цікавий факт: незважаючи на кризу, курс гривні залишається відносно стабільним, тобто фактично не відображає економічних реалій. Як довго буде зберігатися така ситуація?
– Категорично не згоден з тим, що курс не відображає економічних реалій. Так, вкладення в українські ОВДП, які часто називають головною причиною стабільності нацвалюти, — це теж економічні реалії.
Наприклад, у 13-му році долар за 8 грн — теж відображає економічні реалії, які полягали в тому, що для підтримки міцної гривні НБУ спалював свої резерви.
Головне зараз — це баланс попиту і пропозиції. У наших прогнозах ми очікуємо, що ситуація трохи зміниться. Головних причин дві.
Перша — погіршення зовнішньоекономічних балансів, насамперед, торгового. Це пов'язано з відновленням попиту на імпорт та поступовим зростанням цін на енергоносії. Друга – серйозне пом'якшення монетарної політики НБУ.
Зниження його відсоткової ставки зробить вкладення в гривневі активи менш прибутковими. Це буде стимулювати інвесторів, у т. ч. і зовнішніх, потроху змінювати свої гривневі портфелі в інвалюті.
– Тобто гривня все ж таки буде девальвувати?
– Ті зміни, про які я говорив, не будуть різкими.
Тож до кінця року ми у своєму червневому прогнозі закладали курс 28-29 грн/$. Багато в чому цей прогноз зараз залежить від майбутніх політик НБУ у зв'язку зі зміною керівництва.
– Зараз у світі активно переглядаються виробничі ланцюжки, виробництва переносять або на батьківщину, або ближче до споживача, в т. ч. до кордонів ЄС. Чи Україна може скористатися цим шансом?
– Не варто спокушатися: конкуренція за інвестиції буде дуже серйозною. Виграють ті країни, які нададуть інвестором найбільш комфортні умови роботи.
Для поліпшення цих умов Україні ще належить дуже багато зробити – від створення надійної судової системи та ефективного захисту прав власності до сучасної інфраструктура і полегшеного доступу до неї.
________
Автор: Сергій Ніколайчук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU
Джерело: Мінфін
